Світ, колись випалений, знову ожив. На галявині між пагорбами та лісом Есме дихає — і з’являється майже непомітна Брама. Вона не кличе, не дає вказівок і не вимагає доказів. Це прохід не для тих, хто шукає дозволу, а для тих, хто вже досяг внутрішньої узгодженості й готовий увійти.