Робота досліджує ілюзію політичної участі всередині авторитарних режимів, де процедури перетворюються на театральні інструменти, що приховують наперед визначені результати та системні репресії.

Робота діагностує декоративну архітектуру тиранії, показуючи, як суди, міністерства та закони перетворюються на реквізит, що приховує відсутність врядування, відповідальності та служіння суспільству.