Ця робота фіксує десакралізацію страху як цивілізаційний перелом. Тремтяча рука, відображена у калюжі, розкриває приховану крихкість авторитарного насильства та демонструє, що репресивні системи існують завдяки циркуляції страху, а не справжній силі.

Ця робота фіксує розпад авторитарної суб’єктності як цивілізаційний перелом. Порожній кабінет, зникаючі символи та невагомі накази демонструють, що диктатура існує лише доти, доки люди залишаються учасниками її мережі відносин.

Ця робота фіксує фінальний етап десакралізації страху. Тюремні ґрати перетворюються на юридичні протоколи, жертви стають свідками, а диктатура втрачає здатність приховувати насильство, оскільки сама історія починає реєструвати кожну дію.