Двадцять п’ята робота серії «Мирне Життя» розмірковує про повернення додому як про фундаментальну умову миру. Двері, що відчиняються наприкінці дня, стають символом безпеки, безперервності та цінності звичайного життя.

Двадцять шоста робота серії «Мирне Життя» розмірковує про дитинство як про захищений стан буття. Дитина, яка мирно спить у власному ліжку, стає символом безпеки, безперервності та права рости без адаптації до втрати.

Двадцять сьома робота серії «Мирне Життя» розмірковує про належність як форму миру. Собака, що відпочиває біля дверей, стає символом безперервності, довіри та спільного життя, яке поєднує членів родини незалежно від виду.