Афганістан став другим цивілізаційним кейсом проєкту The Asterisk Problem. Дослідження вивчає механізми, які дозволяють суспільствам втрачати здатність захищати власних дітей, руйнувати інститути відповідальності та перетворювати людину на ресурс виживання.

Ця робота діагностує крихкість авторитарних режимів через свідомість їхніх виконавців. Навіть найдисциплінованіший апарат не здатний повністю придушити людяність. Одна мить сумніву може стати початком системного руйнування.

Ця робота діагностує економічне перевантаження авторитарної влади. Репресії споживають ресурси, не створюючи цінності, і режим поступово виснажує власні основи. Тиранія зрештою стає надто дорогою.

Ця робота діагностує інформаційну вразливість авторитарної влади. Пропаганда існує лише доти, доки реальність неможливо порівняти. Щойно люди отримують доступ до незалежних джерел правди, ідеологічний фасад починає руйнуватися.

Після руйнування страху та відновлення ідентичності Персія стикається з небезпечним вакуумом влади. Робота досліджує Пахлаві як механізм тяглості між пам’яттю про Кіра Великого та сучасними демократичними інституціями.

Після відновлення тяглості та легітимності Персія відмовляється від хибного ярлика «Республіка», який приховував авторитарний режим.

Після демонтажу хибних означень Персія повертає свою історичну назву. Робота досліджує називання як механізм державної ідентичності.