⚜️ Анна Півторак (Костюк) — Інтерв’ю 2008 року#

Хто я? — Фаза 0 — Неявна ідентичність (2008)#

Оригінал

Ювелірний бізнес 11–12'2008
Інтерв’ю з Анною Півторак

АННА ПІВТОРАК:
ПЕРЕД ТИМ, ЯК КРИТИКУВАТИ КОГОСЬ, КРИТИЧНО ТА УВАЖНО ПОДИВІТЬСЯ НА СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ АБО СПРОБУЙТЕ ЗРОБИТИ РОБОТУ ЛЮДИНИ, ЯКУ ВИ КРИТИКУЄТЕ

*Анна Анатоліївна Півторак — директор Видавничого Дому «Ювелірний Бізнес». Авторитетний керівник. Її творчий потенціал є джерелом ідей, математичний склад розуму — надійною основою для їх реалізації.

Як Ви навчалися в школі?#

У школі я була старанною ученицею, і хороші оцінки мені доводилося заробляти, працюючи над собою. Я завжди готувалася до всіх контрольних робіт, додатково розв’язуючи задачі з різноманітних підручників, які були у нас удома, щоб довести свої дії до автоматизму.
Звичайно, мій тато допомагав мені в цьому. Він завжди підтримував мене і вірив у мене. А мама вчила мене грамотно писати.

З чого почалася математична освіта?#

Спочатку батьки перевели мене до класу з кібернетичним ухилом, а 10–11 класи я навчалася у фізико-математичному ліцеї-інтернаті при університеті імені Тараса Шевченка.
Я рада тому, що мала можливість жити й навчатися з найталановитішими дітьми країни. По суті, фізмат — це і є мій перший ступінь освіти.

Що Вам дала математична спрямованість навчання?#

Я навчилася логічно й точно мислити та полюбила алгоритм дій.
І фактично ці якості допомагають мені як у написанні ділових листів, так і при розробці стратегій розвитку моїх проєктів.

Що ще важливого зробили батьки для Вашого розвитку?#

Після закінчення 4-го класу я влітку протягом місяця відвідувала інтенсивні курси англійської мови для тих, хто виїжджав за кордон.
Щодня з 9 ранку до 6 вечора ми вивчали англійську, але домашніх завдань не було.
Це стало для мене поштовхом і фундаментом у вивченні іноземної мови — як у школі, так і в університеті.
У 5-му класі я ходила на скорочитання, після чого стала читати все, що бачу.
А починаючи з 9-го класу репетитори з ВНЗ, у міру необхідності, займалися зі мною математикою та фізикою.
Насправді, звичайно, я пам’ятаю і вдячна батькам за всі організовані для мене курси — наприклад, з маркетингу та бухгалтерського обліку.

Як на Ваше становлення як Особистості вплинув тато?#

Мій тато Костюк Анатолій Іванович дозволяв мені приїжджати до нього на роботу в Президію Академії наук.
Я робила уроки в його кабінеті й мала можливість бачити, як він працює.
Тоді ж він навчив мене правильно складати важливі документи і домагатися того, щоб саме мого ділового листа чиновник одразу зрозумів, а не відклав у велику стопку.
Він часто говорив мені:
«Праця завжди винагороджується».
Навіть якщо студент не встигає вивчити всі білети на іспит, завжди існує ймовірність, що йому трапиться вивчений білет.

Що таке навчання у ВНЗ?#

Це штурм для мозку.
Як правило, навчання в багатьох ВНЗ — це теорія, на практиці все інакше.
Але, відвідуючи лекції та семінари, працюючи в бібліотеці, людина розвивається.

Яку Ви маєте освіту?#

У мене дві вищі освіти, за спеціальностями «економічна кібернетика» та «менеджмент організацій» (Київський університет імені Тараса Шевченка).
Крім того, зараз я є студенткою 3-го курсу Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, спеціальність — «мистецтвознавство-експертиза».

Навіщо, маючи вищу освіту, витрачати час на отримання чергового диплома?#

Я прийняла рішення видавати новий журнал «Розкіш і Стиль / Luxury&Style».
І зрозуміла, що для того, щоб мати компетентність, зокрема у питаннях ювелірного мистецтва, навчання в цьому ВНЗ мені необхідне.

Які завдання Ви ставите перед собою, працюючи над проєктом «Розкіш і Стиль / Luxury&Style»?#

Мені хочеться розібратися в мистецтвознавстві, розуміти, які існують стилі, знати їхні характерні особливості, а також те, як вони можуть бути відображені в ювелірному мистецтві.
Ну і, звичайно ж, на сторінках нового видання поділитися своїми знаннями з колегами-ювелірами.
Я хочу, щоб творіння наших ювелірів завжди визнавалися як твори ювелірного мистецтва.
Крім того, за допомогою проєкту «Розкіш і Стиль / Luxury&Style» мені хочеться об’єднати ювелірів і дизайнерів модної індустрії — тому що саме вони створюють стиль сучасних людей.

Чому ж тоді буде присвячений «Ювелірний Бізнес»?#

У «Ювелірному Бізнесі» висвітлюватимуться питання створення, планування, стратегічного розвитку та антикризового управління підприємствами ювелірної галузі.
В принципі, наповнення цього журналу повністю виправдовуватиме його назву.
І — що немаловажно — ми, як і раніше, будемо колегами, а не конкурентами, з такими відомими професійними виданнями, як журнал «Вісник ювеліра України» або, наприклад, «Ювелірний Огляд» (у Росії).

Хто тепер очолюватиме «Ювелірний Бізнес»?#

«Ювелірний Бізнес» у 2009 р. очолить Олексій Бєляковський. На сьогодні він є творцем сайту jewelport.net.
Олексію знайома робота ювеліра, тому він знає і розуміє, що цікавить представників ювелірного бізнесу.

Розкажіть, будь ласка, про етапи розвитку журналу «Ювелірний Бізнес» протягом останніх чотирьох років.#

Для початку новини ювелірних технологій я виокремила в самостійний журнал «Ювелірне Виробництво».
«Ювелірний Бізнес» став цікавим широкому колу читачів — а отже, реклама в цьому журналі стала ефективнішою, і він почав виправдовувати своє існування.
Крім того, журнал набув популярності ще, наприклад, і в шоу-бізнесі.
Таким чином, мені вдалося привернути загальну увагу до цього журналу.

Ви вже маєте нагороди?#

Так, це з розряду містики.
У 2005 р., коли мені потрібно було очолити «Ювелірний Бізнес», я вивчала багато журналів.
Здається, у журналі «Зварювальник» я побачила медаль, якою був нагороджений цей журнал, і намалювала таку саму у своєму діловому щоденнику, хоча не мала жодного уявлення про те, як її отримати.
І лише у 2007 р., коли мені вручили мою першу медаль «Лідер національного бізнесу», я згадала про, здавалося б, нездійсненну мрію.
Потім журнал «Ювелірний Бізнес» був нагороджений дипломом «Якість третього тисячоліття».
А у 2008 р. мені вручили медаль почесної відзнаки «Трудова слава».

Як Ви ставитеся до критики?#

Відносно.
Звичайно, будь-якій людині буде некомфортно, коли її критикують «за очі».
Я проти публічної критики.
Критикувати десь на форумі в Інтернеті легко.
А ось тихенько підійти й сказати в обличчя, чим незадоволений, — виявляється, не кожен може.
Та й взагалі, перш ніж критикувати когось, потрібно уважно й критично подивитися на свої роботи або виконати роботу того, кого критикуєш.

Чи думали Ви, що коли-небудь Ваша робота буде пов’язана з журналістською діяльністю?#

Ні.
Але найдивовижніше — передвісники були.
Будучи студенткою другого курсу, я підробляла, розшифровуючи записи на аудіокасетах для журналістки The Wall Street Journal.
А коли незадовго до того, як я стала керувати Видавничим Домом «Ювелірний Бізнес», мені (бухгалтеру) співробітники поклали на стіл посвідчення журналіста, я подумала: «До чого б це?»

Завжди ли Ви йдете за своєю мрією?#

Ні.
Наприклад, на початку цього року я мріяла стати юристом і навіть встигла попрацювати як захисник у суді.
Я легко сприймаю юридичні терміни, орієнтуюся в будь-яких нормативних актах і вмію застосовувати їх на практиці.
Але тоді я побачила, що в журналі, який я очолюю, виникла криза дизайну, і мені довелося піти на курси дизайну та верстки — щоб розуміти, чого вимагати від дизайнерів.
Завдяки викладачеві та отриманим знанням я розробила нову схему подачі матеріалів та ілюстрацій.
Так я захопилася питаннями, які все ж таки близькі до мистецтва.

А як же професія юриста?#

Я усвідомила, що, представляючи в суді чиїсь інтереси, юристи (адвокати) вирішують людські долі.
Крім того, якщо юрист працює на совість (а не на потік — 6–8 засідань на день у різних судах), то він у найпрямішому сенсі слова переживає всі неприємності разом із клієнтом.
Тому я ставлюся з величезною повагою до таких спеціалістів, але витрачати свою енергію та час на чужі питання не маю можливості.

І все ж, якщо простежити етапи Вашої освіти, то складно припустити, що тепер Ви будете близькі до мистецтвознавства. Як Ви ставитеся до такого повороту у Вашій долі?#

Сама дивуюся.
Я нещодавно вирішила знову — через 15 років — прочитати всі свої гороскопи, тлумачення імені, числа долі…
Я не могла повірити!
Раніше я читала й думала: «Це не про мене».
А тепер раптом, несподівано для себе, зрозуміла, що вже йду новим шляхом і стаю спеціалістом у новій для себе галузі.

То, можливо, все ж були передумови й для цього?#

Так, виявляється, були.
Моя мама Костюк Надія Миколаївна з двох років учила мене правильно поєднувати кольори, купувала й показувала мені книги з репродукціями відомих художників або пам’ятками архітектури.
Вона стежила, щоб у мене був гарний почерк, правильна мова та рівна постава.
Я завжди була охайною.
А про прикраси мама говорила:
«Ніяких скелець, пластмас і дешевих металів — краще вже тоді взагалі нічого! Ти повинна носити прикраси тільки з благородних металів і тільки з натуральним камінням».

Чи є у Вас хобі?#

Мені складно відповісти на це питання.
У мене немає часу, щоб вишивати хрестиком або писати картини, я навіть не читаю детективів чи жіночих романів.
Я не можу собі дозволити занурюватися у свій світ, захоплюючись чимось.
Достатньо того, що мої близькі звикли до того, що я постійно про щось думаю, я навіть уві сні і думаю, і працюю.
Я повинна відчувати, що відбувається в моїй сім’ї, чим «дихають» мої діти.
Ще не час для того, щоб у мене було хобі (сміється).

Чи часто Ви збираєтеся на сімейні свята з Вашими батьками?#

На жаль, ні.
Мої батьки тепер живуть у Москві.
Вони — пенсіонери, але тато працює над великим науковим проєктом.
А ми з братом Олександром, хоч і живемо в Києві, бачимося рідко.
Нашу сім’ю дуже складно зібрати в одному місці, напевно, ще й тому, що кожен у нашій сім’ї — Особистість, кожен курує дуже важливі питання, і наші плани ніколи не збігаються.
Тому ми всі одне одного розуміємо й просто телефонуємо або листуємося електронною поштою.
А от із батьками чоловіка ми маємо можливість зустрічатися на сімейних святах, тому що живемо на сусідніх масивах і нам легше скоординувати час зустрічі.

Вам складно поєднувати роботу, навчання і ще приділяти час сім’ї?#

Я мрію, ставлю перед собою цілі, а про труднощі намагаюся не думати.
Я вийшла заміж у 18 років.
Діти почали з’являтися в моєму житті ще тоді, коли я була студенткою.
При цьому в нас ніколи не було няні.
Мені здається, що найскладніші часи вже позаду.
Зараз моєму старшому синові Олександру 11 років, а донечці Даринці — майже 9.
Вони — мої головні помічники.
Усі в моїй сім’ї — і чоловік, і діти — розуміють і підтримують мене.

Де навчаються Ваші діти?#

Наші діти навчаються у приватній школі «Інтелект» із поглибленим вивченням усіх предметів.
Мені подобається система навчання в цій школі.
У класі навчається від 8 до 12 осіб.
Після закінчення уроків із ними працюють куратори.
Усі діти під наглядом і зайняті справою до 7-ї години вечора.
Щоранку вони із задоволенням збираються до школи.
Діти не носять важких рюкзаків, тому що встигають робити уроки в школі.
Шкільну форму потрібно носити чотири дні на тиждень, а в п’ятницю діти вдягаються як хочуть, проявляючи свою індивідуальність.
У лексиконі дітей цієї школи поганих слів не існує.
Вони беруть участь в олімпіадах.
Щомісяця вчителі організовують для учнів різноманітні екскурсії.
А найголовніше — в перший же день після того, як я перевела їх зі звичайної школи, вони мені сказали:
«Нас тут поважають!»
До них звертаються: «Шановні пані та панове!»

Які спортивні секції відвідують Ваші діти?#

Вже четвертий рік діти тренуються в секції рукопашного бою.
Ми дуже задоволені заняттями, які проводять одночасно два тренери — два брати, Радченко Юрій Анатолійович та Андрій Анатолійович.
Вони готують справжніх бійців — як у спорті, так і в житті.
На тренуваннях діти не лише заробляють бали для своєї команди, а й мають можливість спробувати себе в ролі капітана, проявляючи лідерські здібності.

Чого Ви вчите своїх дітей?#

Ми розповідаємо, що те, як вони виконують завдання в школі і навіть те, як вони стараються на тренуваннях, — показник того, як вони будуть вести бізнес.
Учимo відповідати за свої дії, не вказуючи на когось, хто нібито вплинув на скоєння поганого вчинку.

Як Ви ставитеся до свого сина?#

Я схильна пред’являти до сина завищені вимоги, тому що від нього, як від чоловіка, залежатиме як добробут його сім’ї, так і освіта його дітей.
Але після того, як я усвідомила, що в нашій сім’ї росте продовжувач роду Півтораків і вже тому повинна поважати та підтримувати його, він раптом теж змінився — став серйозним, відповідальним, цілеспрямованим хлопцем.
Саша — майстер у веденні переговорів, стає лідером у будь-якому товаристві протягом двох хвилин.
А ще він лівша і здатний зібрати, наприклад, корабель із найдрібніших деталей конструктора.

Чим Вас радує донька?#

Я люблю говорити про неї як про донечку, тому що дуже хочу, щоб вона виросла ніжною, доброю, привітною дівчинкою.
Вона радує мене своїми мудрими висловлюваннями (в принципі, такою дівчинка і повинна бути від самого народження).
У п’ять років вона пішла до школи й добре навчається, здібна до математики та легко вчить вірші.
Дарина — борець за справедливість, тому іноді буває непоступливою.
Я вчу її вміти перегортати сторінку і починати стосунки з чистого аркуша.

Які тварини живуть із Вами?#

Щохвилини нас радують своєю присутністю собака та кішка.
Діти із задоволенням їх годують і вигулюють.
А цього літа чомусь у траві було дуже багато розбитих пляшок, тому досить часто наша собака ранила лапи.
І щоразу діти бігли до аптеки, купували всі необхідні ліки та самі надавали першу допомогу.

Про що Ви зараз мрієте?#

Я мрію про те, щоб здійснилися мрії моїх дітей.

Про що мріють Ваші діти?#

Наші діти мріють, щоб у них з’явилися молодші братики та сестрички.
А ще вони мріють, щоб у нас був великий затишний будинок, а поруч паслася наша конячка.

Що для Вас «розкіш»?#

Для мене це — дружна, міцна сім’я, де є підтримка та взаємовиручка між дітьми — братами й сестрами.

Яке питання Вам часто ставлять друзі?#

Чи не складно нам, подружжю, день у день — і вдома, і на роботі — бути разом.
Навпаки — нам цікаво, ми підтримуємо та виручаємо одне одного.
І ввечері, якщо хтось із нас втомився більше, не потрібно одне одному нічого пояснювати.
Той, у кого більше сил, бере на себе домашні справи.
А іноді діти готують нам вечерю.

Що прикрашає жінку, чоловіка?#

Ой, про це так багато сказано…
Мені простіше сказати про те, що вже точно нікого не прикрашає.
Наприклад, погано, коли людина дозволяє собі грубий тон спілкування.
Погано, коли людина поспішає пред’явити комусь претензії.
Я за те, щоб люди прагнули зрозуміти одне одного, були друзями-колегами, а не ворогами.

Що Ви скажете про сучасні ювелірні прикраси?#

Якщо говорити про ювелірні вироби СНД — звичайно, видно явний прогрес.
Уже є прикраси, за якими без бірки можна визначити, хто виробник.
Це означає, що формується обличчя компанії, створюються впізнавані бренди.
І мені, як видавцеві, дуже приємно дедалі частіше отримувати від наших ювелірів для друку в наших журналах гідні рекламні макети.

Прикрасам яких ювелірних компаній Ви віддаєте перевагу?#

Я працюю в ювелірному бізнесі чотири роки і в мене, звичайно, вже сформувалося певне ставлення до ювелірних компаній.
Мені подобаються прикраси компанії «Галактика», роботи «Арт-Віваче» та гарнітури з перлами Вінницького заводу «Кристал».
Можу зазначити, що, наприклад, обручки наші друзі, як правило, купують у Київського ювелірного заводу та ювелірної фабрики «Максаліна» — хороший асортимент і прийнятна ціна.
Ну, і звичайно, вироби компаній «Дюльбер» та «Златосвіт» заслуговують особливо високої оцінки.
Взагалі можна назвати ще багато гідних компаній: «Таліон Золото», «Унція», «Лобортас і Карпова», «Фіал», «Городнічев», «Гемма», «Заріна», «Аріста», «Мартіна»…

Що Ви скажете про кризу, яка охопила весь світ?#

Це закономірний процес.
Криза мала колись статися.
Насправді криза — у великих компаній, де існує величезний штат співробітників.
Коли я навчалася в університеті (на економічній кібернетиці), запам’ятала один з уроків з мікроекономіки.
Якщо намалювати графік, де по вертикалі — дохід підприємства, а по горизонталі — кількість співробітників, то крива йтиме вгору до певного моменту, а потім падатиме.
Це говорить про те, що частіше потрібно проводити аудит персоналу, тому що не всі співробітники відпрацьовують свою зарплату.

А як Ви вирішуєте кадрові питання?#

По-перше, я працюю зі студентами, яких усьому навчаю.
По-друге, всі працюють за сумісництвом і отримують оплату за виконану роботу.
Ми працюємо доти, доки наша співпраця є взаємовигідною.
Якщо наші шляхи розходяться, я готую гідний рекомендаційний лист.

Зараз усіх цікавлять різноманітні поради про те, як пережити цей нелегкий час.#

Так чи інакше, але криза вже торкнулася кожного.
Є п’ять хороших порад: оцінити свої головні ресурси (гроші — співробітники — постачальники — покупці), уточнити джерела гарантованих доходів, знайти адекватну концепцію і вибрати надійні канали просування товару, критично оцінити логістику та місця продажу.
Але детальніше про це — у «Ювелірному Бізнесі»-1/2009.

Як Ви ставитеся до того, що всі скорочують витрати, зокрема й на рекламу?#

Я ставлюся до цього з розумінням.
Але маркетингові консультанти суворо забороняють брати «рекламну паузу» компаніям, які працюють на конкурентних ринках.
Поки всі перебувають у паніці, урізають витрати — хтось проводить грамотну рекламно-маркетингову політику і «забирає» собі найкращих клієнтів.
Крім того, той, хто продовжує рекламуватися у важкі часи, зберігає лояльність своєї аудиторії та отримує дивіденди після кризи.

Позитивні сторони кризи?#

Криза — це хороший час для аналізу та висновків (ребрендингу). Криза — це не лише проблеми, а й пошук нових можливостей.

Шановна Анно Анатоліївно, дякуємо Вам за цікаву бесіду. Бажаємо Вам успіхів у всіх проєктах, якими Ви керуєте. Взаєморозуміння та визнання колег. Добробуту Вашій родині. Нехай на 100% здійснюються всі Ваші бажання.

Дякую. Хочу побажати «Ювелірному Бізнесу» та всім ювелірам удачі. Хочеться, щоб уряд підтримував ювелірну галузь і всі компанії процвітали. Нехай буде взаєморозуміння у ваших сім’ях, більше часу та коштів на відпочинок, гідний Ювеліра.

Alt-text:
Обкладинка журналу «Ювелірний Бізнес» 11–12'2008 з Анною Півторак.

Анна Півторак (Костюк). Хто я? — Фаза 0 — Неявна ідентичність (2008). AP | Pivtorak.Studio. 25.12.2008
© Анна Півторак (Костюк)